НЕ ПЛАЧ, КАЛИНО
Не плач, калино,
Скільки в нас тих сльозок
Їх не розгублюй з суму чи нудьги.
Настане час, коли засне мій мозок,
Й душа благатиме у Господа дощів.
Дощі, то сльози тих, що розлучились,
Я б ними з неба обіймав тебе.
Бо як ще я розчешу коси милі,
Як обцілую личко чарівне,
Як ласкою своєю зможу вкрити
Тебе усю, із ніг до голови,
І зрозумію, що не вмів любити
І цінувати спільні вечори.
Хай стрінуться у краплях наші очі,
Коли відчути ласки не дано,
А нині бачити їх радісними хочу,
Від тего, що в любові живемо.
Павло Гай-Нижник
9 жовтня 1990 р.
Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.26.
Не плач, калино
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2010
Свидетельство о публикации №110041201632
Свидетельство о публикации №110041201632
Рецензии