Вiд снiв - до реальностi адресат Полiна Войневич

Я запрошую Вас у танок, ми кружляємо радісно в ньому,
В мерехтінні яскравих зірок, аж не віриться щастю такому.

Ви смієтеся весело так, безтурботно, неначе дитина,
І усмішка на ваших устах розцвітає, мов сонячна днина.

Очі сяють, немов дві зорі, неможливо пером описати...
Починає світати вгорі, я ж не зміг основного сказати:

Ви припали мені до душі, тiльки, мушу прощатися з Вами,
Втім, хоч люди ми ніби й чужі - іскра дружби шмигнула між нами.

Так, принаймні, здалося мені... чи це - правда, реальність покаже,
А покищо, радію у сні, де ніхто мені й слова не скаже:

Що роблю я, мовляв, щось не те, чи слова не такі промовляю,
Що торкаю волосся густе та, немов сам у нім потопаю.

І хоча сновидіння мине, я однак не залишуся в тузі,
Правда більше втішає мене, бо надіюсь, що з Вами ми - друзі.

І хоча я свідомий того, що про дружбу казати - ще рано,
Все ж, від щирого серця свого бути вдячним Вам, не перестану:

За розважливість ту, що, нараз, не поставила муру між нами,
А дозволила щиро, до Вас із оцими звернутись словами