Менi наснилась осiнь в напiвсвiтлi шкла,
Знайомi й ти у iх зрадливiй зграi
I як хижак з небес, що кров i смерть шука,
Злетiло серце до долонь незграбних.
Та час минав, й старiв, i затуплявся,
i павутинням рами засрiбляв
I захiд сонця з саду захлинався,
Сльозами кровi в вересень жбурляв.
Та час минав й старiв. I нiжно й тихо
Як лiд, ломався й танув крiсел шовк
Та, голосна, запнулась ти i стихла.
I сон, як вiдзвук дзвону, рiзко змовк.
I я проснувся. Був, як осiнь, темний
Свiтанок, й вiтер десь далеко нiс
Дощi соломи возами iз серпня
Тих, що бiжали в небi, зграй берiз.
Перевод Б. Пастернака Сон
© Copyright: Христина Орехова, 2010
Свидетельство о публикации №110041106066
Свидетельство о публикации №110041106066
Рецензии