Бажання

Я знаю, я скажена тьола.
Терпіння все тримать нема.
І, як та пляшка кока-коли,
Збовтавшись, вибухну і ма.

Я досі чую сміхи в спину,
Що дивна я і ненормальна.
Ну що ж? Нехай тамують втіху.
Людей я знаю дуже файно.

Не вистачить всіх слів на світі
Любові щирість описати
До волі, що, як сонце, світить,
До друзів і до неньки-мати.

Мені не хочеться почути
Про те, що все, що роблю, марно.
Прохаю просто пригорнути,
Без ласки жити так погано.

І зошити вже не витримують
Ті думки, що я в них вливаю.
А руки нерви так трясуть
Подій безглуздість так впливає.

А мрії... мрії, як безодня,
Захватить в сильні пазурі.
НОВЕ ЖИТТЯ ПОЧНУ СЬОГОДНІ!
Я стану ІНШОЮ на цій зорі.

Вночі простіше міркувати,
Бо спокій місто покрива.
А, може, коли тягне спати,
Щось цокне в серці й порива.

Порив триває цей недовго.
В мене не раз це вже було.
Так не хотілося в масовку,
Й не хочу бути ололо.

Егоїстична тупа стерво!
Та як же ще мені назвать
Ту дівчину, що дивиться із дзеркала?
Давно пора усе зламать...

Зламати дух противоріччя,
Зламати в собі злісний гнів.
Бажання щире й лаконічне.
Бажання полюбити всіх...

Незвично довго це писала
Уніч... двадцяте лютого.
Пора для змін тепер настала.
Я обіцяю...я не сплутаю...

20.02.10