Август
В серпні падають зорі,
В синь озер, сум дібров,
На світанки прозорі,
Що дарують Любов!
Ніччю в стихнувших травах-
Мов сльозинка – роса,
В зорепадних загравах-
Споконвічна краса!
Землю звівши в чеканні,
Зірка в небі згоря!
Чи погасле Кохання,
Чи Любові – зоря!?
На моє запитання,
Вряд чи хто відповість!
І згоря дооостання,
Неба вічного гість!
Тиша теплоі ночі,
Крає серце моє!
Де ж ви очі дівочі?
Де ж ти щастя моє!
Мов у сні промайнули,
Як та мить,що згоря,
Чи мене не забула,
Мого щастя Зоря?!
1978
Свидетельство о публикации №110040700428
