Люблю тебя и ненавижу. Из Сергея Косинова

Власть вроде есть, а все ж безвластье,
Мираж, обман и беспредел.
Страна моя, где наше счастье?
Не знаем. Уж таков удел

Страдать, заложен в нас природой.
Судьба - тянуть такой вот гуж,
Просветы редки, лишь  невзгоды
Влекут в трясину. И к тому ж

Дряхлеем телом и умом ветшаем,
Нам «полурадость» что «полубеда».
Хоть в тартары летим, но загорланим:
« Не вмерла ще…»* Смешно?! И как всегда

Слезливые Тарасовы потомки
Поют о тех, кто снова стал  рабом,
Про бедность, низость, душ  потемки,
Про хаос в экономике. Лишь в том

Прости страна, озвучил то, что  вижу,
К такому зрелищу был не готов,
Люблю тебя как сын, и ненавижу
За то, что не поймешь ты моих слов.


Люблю тебе й ненавиджу!
Сергей Косинов

Незрілість політичної еліти,               
Оманливість ілюзії життя.               
Чи плакати, країно, чи радіти               
Не знаємо. І кризу майбуття               

Закладено у нас в менталітеті.               
Ми – нація зі звичкою страждань.               
Падіння, перебільшуючи злети,               
Затягують у прірву. І на жаль,               

Хатини розбудовуються скраю,               
“Півщастя” є синонім “півбіди”,               
Руйнуючись, держава заспіває:               
“Не вмерла я”. Кумедно?! Як завжди         

Поети-послідовники Шевченка          
Оплакують сучасних кріпаків,            
Відсутність соціальної безпеки          
І хаос в економіці. А втім               

Тримай мою відвертість, Україно,            
Забувши про взаємність почуттів,
Люблю тебе й ненавиджу так щиро,       
Що висказати все забракне слів.               


« Не вмерла ще…»*   «Ще не вмерла Україна…» - слова государственного гимна Украины.