Сонет
Наче звір негода,
За вікном блукає.
Ти не вір, що врода
Птахом відлітає...
За моря у вирій,
В літа барви-квіти,
Щастя птиці сірій-
Нічого летіти..
Бо в шаленій бурі –
Поламає крила!
На самотнім мурі –
Заридає мила..
Мавко кароока,
Як ся чарувала?
Гаряче, глибоко –
В себе закохала..
Тому лист опалий –
Мені наче квіти..
Тому серце знало –
Нікуди летіти..
1977
Свидетельство о публикации №110040700124
