Буває згадуєш ті миті
Із-за, яких себе з`їдаєш
Сльозами жалю оповиті
І, що робити з цим не знаєш
І якби дуже не старався
З водою часу все забути
Собі простити намагався
Слова про прощення почути
А час назад не повернути
І хочеться щось дике вкоїть
Все зло добром не обернути
Рубці на серці не загоїть
І не загладити провини
І вже хто винен не суттєво
І я не слухаю новини
Згубили сенс вони миттєво
Буває згадуєш ті миті
Із-за, яких з`їдає совість
Невтішним сумом оповиті
Як та,не виправлена, повість...
Ти сам себе, за те з йидаеш...
© Copyright: Юрий Микрюков, 2010
Свидетельство о публикации №110040207865
Свидетельство о публикации №110040207865
Рецензии
Хорошие стихи,правда очень грустные,но все ,как в жизни...
Людмила Букреева 02.04.2010 22:37 • Заявить о нарушении
Людмила Букреева 02.04.2010 22:37 • Заявить о нарушении