КАВКАЗ. Онуки лейтенанта Шмідта. Макаренко за любов.
Антон Семенич - інститут,
Його система - там і тут,
Він просить нас, учителів,
Не стерти справи, що він сплів.
Наука є, а де любов,
Що так хвилює нашу кров?
Вона приходить - вся побита,
А він пропав - шукай бандита.
Десь скоро покритці родити,
Куди такую відпустити?
Живи, голубко, їж досита.
Ох, внуки лейтенанта Шмідта!
Сказав би папочці Антон,
Як громовержець, як закон:
-Обов'язок неси і честь,
Якщо вони у тебе есть.
Сказав би мамочці Антін:
-Ти що, закохана, а він?
Заповідаю вам - кохайте,
Та діти - не на лавці байки.
Діждись, коли прийде ТВІЙ лицар,
Щоб ти, мала, не помилилась,
Сім'ю не клейте десь під гаєм,
Дорослішайте, вас благаєм.
Горіли у Полтаві шведи,
Палали серцем там Начпеди,
Антон в Поемі розповів,
А Сему - пам'ять довгих днів.
Березень 1988 р. П'ятигорськ.
Кавказ. Онуки лей-та Шмидта. Макаренко за любов
© Copyright: Иван Здерчук, 2010
Свидетельство о публикации №110040202478
Свидетельство о публикации №110040202478
Рецензии