Нестерпний біль, не витримать здавалось
Земля кудись посунулась у бік.
Та страшна мить... Зненацька я дізналась
Загинув брат - пішов од нас навік.
Здригнулось серце - братику єдиний,
Як донести цю звістку до батьків?
Вони старенькі хворі та безсилі
А ти у нас ще зовсім молодий.
Мені б в ту мить затужить, закричать
Біль із грудей що б випустить на волю!
Та я мовчала... Мусила мовчать,
Хоч сердце мліло від страшного болю.
Бо хлопчик твій стояв переді мною
З бінтами на побитій голові.
Він був в ту страшну мить поряд з тобой
В його очах світився жах та біль.
Минув вже час немалий з того дня
Та біль моя і досі невщухае.
***
© Copyright: Лариса Давыдова 2, 2010
Свидетельство о публикации №110040107714
Свидетельство о публикации №110040107714
Рецензии