Кавказ. Онуки лейтенанта Шмидта. Семен

КАВКАЗ. Онуки лейтенанта Шмідта. Семен.

Знайшли в Поемі всі причини,
Знайшли в Поемі слід хлопчини,
Це - Карабанов, це - Семен,
Це - із "Знедолених" гамен.

Кому іше, крім дяді Сема,
Відома краще шкіл проблема?
Він - прототип, живі слова,
Він - вихователь номер два.

Адже Семен, і це є факт,
Збирався брати Агрофак,
Та, повозившись з пацанами,
Пішов Макаренка стопами.

Ковтай Поему з епілогом,
Семен не був тоді із Богом,
Коли Антосика-синка
Убила уркова рука.

Та, приголомшений цим горем,
Не став ні злісним він, ні хворим,
Адже був дійсно феномен,
Це ж - Карабанов, це - Семен.

На зустріч ми валили строєм,
Сиділи купками по троє,
Нас було в залі - триста п'ять
І з нами гасло - "Не пишать!"

Наш третій курс - це зоосад,
Він приволік сюди плакат,
А не плакаті - не медвідь,
Дзержинський, зоошкола "Шкід".

Четвертий курс - це логопед,
Гуртом приніс сюди портрет,
А під портретом Горького -
Слова - "Комуна Койкого".

Наш Сем знаходився у шоці,
Як третьокурсник на уроці,
Він переміг овацій шум
І показав блискучий ум.

Семен дорослим, не малечі
Розповідав такі вже речі,
Які об'їхали Поему,
Про автора, його систему.

І показав колоній зав,
Як урка соняшник клював -
Кидай насіння в зуби сині,
А борода вся - у лушпинні.