Налий мені келих вина,
Ще подивися прямо в очі.
Я вип’ю востаннє, до дна,
Та відлечу на крилах ночі
У ті краї, де спогади
Всім правлять за повітря,
Де стан душі - то молодість
І посмішка дитини.
Лиш там знайдеться спокій
Для втомленого серця.
Від сліз подушці мокрій
Брехатиму, здається,
Що вмію жити без кохання,
Воно й не потрібне мені,
Що замість серця - грубий камінь,
Душа блукає у пітьмі...
Що ти цілковито байдужий,
Знаєш, у мене таких хоч мільярд...
Легко звертаюся "друже",
Не обертаючись вперто назад...
Та час цієї ролі закінчився,
І всі актори мають розійтись.
На жаль, в мені ти помилився.
Я залишилася такою, як колись...
Налий менi келих вина...
© Copyright: Таня Танюк, 2010
Свидетельство о публикации №110033100993
Свидетельство о публикации №110033100993
Рецензии
Искренне, Танюша... Открыто... Неподдельно... Столько чувства и боли вложено...
Милая моя, оставь всю боль... в стихах... И - продолжай радоваться жизни!!! Придёт ещё тот человечек - достойный тебя и силы твоих светлых чувств!!! :)
Елена Буторина-Палагута 06.04.2010 11:48 • Заявить о нарушении
Милая моя, оставь всю боль... в стихах... И - продолжай радоваться жизни!!! Придёт ещё тот человечек - достойный тебя и силы твоих светлых чувств!!! :)
Елена Буторина-Палагута 06.04.2010 11:48 • Заявить о нарушении
