До мене тисячі долонь,
Очей паровані зориці...
Бажають вихопить з безсонь
І знов відреченням зроситься.
У мене клубінь доль,мов гади,
Впились,пожовклими зубами.
Горіли б ви,тіла і вади,
Та ви між мене,я між вами.
До сну відходить бездоганність,
Уже не вабить висота.
Багатогранна лиш безгранність,
А найсвятіше-бісота.
До мене тисяч1 долонь
© Copyright: Татьяна Мурич, 2010
Свидетельство о публикации №110033106708
Свидетельство о публикации №110033106708
Рецензии
