Називають осінь золотою,
Золота вона чи може ні,
Та я завжди з сумом і журбою
Проводжаю ці осінні дні.
І стоять дерева пишно вбрані,
Ледь тримають листя на гіллях,
Вітерець ним грається ласкаво,
А подує - і воно зліта.
Соромливо,ледь прикрившись віттям,
Так чекають вже вони зими,
Коли сніг укриє їхнє гілля,
А зима навіє довгі сни.
Шурхотить вже листя під ногами,
Десь сховався в ньому їжачок,
Проводжаю я безмовно осінь,
Листопада золотий деньок.
Осинь
© Copyright: Людмила Жовна, 2010
Свидетельство о публикации №110033105523
Свидетельство о публикации №110033105523
Рецензии
