Готика. Медалi

Поруч мене, куди оком не кинь, ногою не ступи
Валяються шматки навколишнього середовища
Таракани доїдають остатки живої крупи
Із якої Господь сотворив твою плоть.
А ти вже й забув, ти проклятий забув
Як вчора сперматозоїдом був...
Поруч мене, куди оком не кинь, ногою не ступи
Валяються переїдки клятв не вартих і гроша
Ти гриз чорну землю зубами - їх не затупи
До плоду життя - до насіння буття
Чи ти ще не знав, що ти рідкісна сволоч
Як не знав - памятай!
Ти людям скажи, напиши, їх попереджай
Не винні вони, що при повному місяці й злі
Зачатий ти був у відьомськім шатрі
Й родився з блискучим зеленим вогнем у очах
Що Бог твій помер, що ти втратив страх
Що ложе щоденне твоє - домовина німа
Душа твоя ходить по світу сама
Ти небо коптиш, ти плюєш кислотою
Корозія знищила серце і розум
А руки твої - то оголений кабель
Обличчя - картонний пошарпаний табель
І кожен що хоче то пише на ньому
Та ти не дізнаєшся про ті слова
Не вмієш читати ці літери - мова нова
Це мова рук, це мова брів - у ній немає слів
Лишились одні коми, - сироти нещасні
Ти розбиваєш штукатурку, шви, - вони прекрасні
Чудові плити мохом вкриті, бетон потріскав
Прогнулась арматура - усе твоя архітектура
А скоро покладуть асфальт біля дороги
Аби гуляли носороги такі як ти
Життя - прекрасна штука, а мука -
То правильністю збочене життя
Немає в тебе ані крихти каяття
За те, що ти тут ходиш по землі
Ти грішник і ти вартий того
Щоби тут жити довго й нудно, нудно й довго!...
30.11.1998.