Роздуми офiс - менеджера

Кортить підняти грудку й розчавить – між пальцями, щоб сипалося важко
Відчути – не на довго, хоч на мить, утіху та свободу хлібопашця
Солоний піт утерти на чолі, почути стукіт від утоми в скронях
Стояти серед лану на землі, а не на сорок п’ятому в бетоні

Вдихати вогкий дух зопрілих трав, світи перевертати борозною
Збудити світ, який донині спав, в колиску м’яко зронений тобою..
Щоб снилась не марудна біготня, чи на поставки палива контракти –
А поступ мірний сизого коня й зникаючі за переліском хати

Кортить підняти грудку, і розбить – скляний акваріум - сосуд неволі
Й на голому асфальті тріпотіть – лускаті обранці лихої долі
Щоб ти сказилась, мідяна грошва, плодиш німих і млявих земноводних -
Фон нації, убожества канва -  природи переродки надприродні

Нам не ходити босим по росі – навіщо? В цьому певний фатум..
Дивлюсь на руки в пошуках луски й мрійливо поливаю агератум