Ти мовчиш,а все довкола плаче.
Просто дощ…він сумує за нами.
Ти літаєш своїми думками,
Забуваєш про мене неначе.
Я піду,хоч без тебе лишуся,
Ти залишишся мучити долю,
Я обрала не тебе,а волю,
Бо нажаль,з почуттями борюся.
Та без тебе цей дощ знову плаче,
Я самотня і він не стихає,
Знову спогади він наганяє,
Ніби жити не вміє інакше.
Може будемо жити самотні?-
Ми ж нікому-ніхто, що ж між нами?
Ми живемо своїми думками,
Що лишили дощі незабутні.
***
© Copyright: Наталия Бенькалович, 2010
Свидетельство о публикации №110032708607
Свидетельство о публикации №110032708607
Рецензии