А вітер незагнузданий шумить,
І пахне степ п'янкими чебрецями.
Дзвенить у серці жайвором, дзвенить
Та пісня, що навчилась я у мами.
Коханння в ній стежки переліта:
Одружене і вільне, безборонне...
Матусю, чуєш - нотка золота:
Підспівує иоя доросла доня.
Нечасто нам зібратись за столом
Щастись, хоч думка зАвжди лине...
Чолом тобі, матусенько, чолом.
Чолом тобі, далека Україно.
А вiтер незагнузданий...
© Copyright: Ольга Чернобривец, 2010
Свидетельство о публикации №110032701659
Свидетельство о публикации №110032701659
Рецензии