Прогрес очевидний. Відомо це.
Результат не змусить чекати.
Ми не ті. Ми чужі уже.
Колишні друзі. Таких багато.
З дитинства разом. За партою в класі.
Роки дружби червоним закреслено.
Кращі друзі. Все на балансі.
Хвилини щастя, смутку невикористані.
Вже не такі. Ми виросли.
Колишнього не повернуть.
Не разом давно. Розбіглись ми,
Не зрозумівши до кінця розлуки суть.
Як пташата з гніздечка випурхнули.
По різних містах, по світах.
Давно же не діти. Всі виросли,
Забули і школу, і клас.
Спільні секрети поховані
Під гнітом нового життя.
Хвилини разом не пораховані,
Без них вже йдемо в майбуття.
Залишилась біль за колишнім,
За тим, що пішло не повернеться.
Ми вже не такі...вільні чи як?
Земля ж далі вертиться.
Залишились спогади й німе чекання
Пунктиком в мозку. Його не стерти.
Виникає одне лиш болюче питання:
"Друзі де ви? Дитинство де ти?"
Друзьям
© Copyright: Алла Майковська, 2010
Свидетельство о публикации №110032604111
Свидетельство о публикации №110032604111
Рецензии