Провали, зриви... скеля не обжита
Впивається у пучки. Тепла кров
Напоює долини мак1в,мов
Лиш ти один - нас1ння не розкрите -
Так, н1би посп1ль посп1шаеш жити.
Торкання будн1в серцем не зборов -
Клянеш св1й нор1в, безл1ч вс1х умов,
Що маєш за нагодою спожити...
Обличча з каменю 1 вузлуват1 руки,
Дешев1 жарти та зрадливий см1х,
Що зваблює у капище ут1х -
П1дм1нює вс1 задуми на грюк1т
В макитр1 дн1в безмислено важких.
Закам"ян1л1 руки у трудах,
Наполовину марних, др1б"язкових,
Та як провинн1сть тл1, обов"язкових -
Тебе весь день бовтанкою гойда.
Пройшов цю пастку?
Знаю,все бувало...
На розсуд вс1м дано без переваг
Творити шлях соб1. Це не замало.
Блажен, хто дбає мудр1сть у д1лах.
лютий 2010 р.
Скеля
© Copyright: Татьяна Кулагина Кузнецова, 2010
Свидетельство о публикации №110032308018
Свидетельство о публикации №110032308018
Рецензии