Поспіхом в губи цілуєш - і знов у мандри,
Шкуру стару залишиш як саламандра,
я обіймаю коліна, шепочу мантри.
Нюхаю ранком светри твої, краватки,
Згадую наші вина і шоколадки,
Мрію тобі за вухом чухати п'яткою...
Десь потопають виклики і рингтони.
В мене тіло Венери і очі мадонни,
В іншої - суп і смажені шампіньйони.
Вдома оселяться протяги і комахи,
Тліють давно забуті жіночі лахи,
Я поливаю квіти і їду дахом.
Я не хвилююся, що там розкажуть люди...
Врешті, здолає обох нас нудьга і застуда,
Вірю: попереду гори і спокій Будди.
22.03.10
мужчине, который всегда возвращается
© Copyright: Александра Очман, 2010
Свидетельство о публикации №110032300208
Свидетельство о публикации №110032300208
Рецензии