Хохлам. Яв

"Дивлюсь: аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає..."
   Вийшов вранці на балкон,
   Та й дивлюсь з балкона...
   Придивився: в України
   Не всі, звиняй, вдома.
Мозок витік весь на Захід,
Безмозглою стала,
І без смальцю в голові
На коліна впала.
   А своїм кістковим мозком
   Не дійде до тями:
   Як їй, бідній, видиратись
   З вигрібної ями?
Аби спертися на руки...
Та де їх узяти -
Пішли руки у Москву
До старшого брата.
   Той відтяв по самі плечі -
   Москву будувати,
   І нема чим небораці
   Навіть дулю дати.
І задок із передком
Пішли заробляти,
І нема чим Україні
Ні сісти, ні встати.
   Від Америки і Польщі,
   Аж до Занзібару,
   Ніде в світі не виділи
   Кращого товару.
Прислухався: що за звуки? -
Кишки марша грають,
Марш "Прощаніє слов’янки" -
Тоже від’їжджають.
   Придивився: що ж лишилось?
   Докотилися уже,
   Що і лівер наш цирозний
   Виїде на ПМЖ.
Україно, Україно...
Вершник безголовий...
Хоч би вставить гарбуза
І набить половою.

                *