А тиша виявляється вбиває.
Так болісно, що хоч кричи.
І серце не тріпоче. Завмирає.
А поруч залишаються вірші.
Душа, як виявляється, хворіє.
Як струпами вкривається уся.
І в ній холодний вітер смутку виє.
А винна в тій хворобі одна я.
Як виявилось розум замовкає,
Коли у серденько вривається любов.
Що вже казати й він не знає.
І помилка за помилкою знов.
Виявля ться
© Copyright: Алла Майковська, 2010
Свидетельство о публикации №110032005740
Свидетельство о публикации №110032005740
Рецензии