Монолог

Я стану найкращою. Ось побачиш. Відмовлюсь від своїх інтересів, буду жити лише твоїми.
 Я полюблю футбол, хоча і терпіти не можу цього збіговиська людей, які грають і які вболівають. Я буду робити вигляд, що мені цікаво спостерігати за черговою грою "Динамо". І буду кричати:"Гол!" або "Суддю на мило!". Залежно від ситуації.
 Я буду готувати тобі каву. Таку як ти любиш. Міцну, без цукру. І питиму її разом з тобою, хоча люблю солодкий чай. Ти кидатимеш курити і я без вагань викину улюблені "Marlboro" в сміттєпровід, туди ж полетить і запальничка. А сама потай буду курити смердючі "Kiss", якими ділиться подруга.
 Я буду читати розумні книги. Але мене ламатиме, коли бачитиму глянцеву обкладинку "Cosmo". Відмовлюсь від улюблених серіалів, музики, страв. Я буду жити тобою. Лише твоїми інтересами, твоїм життям.
 Та знаєш...Мені це набридне...Чуже життя, чужі ролі. І я піду, просто піду.
 Сяду на кухні з солодким чаєм, затягнусь улюбленою сигаретою, почитаю журнал. А в кімнаті буде лунати "Nirvana" чи може "Slipknot"...
 Ти позвониш. Поцікавишся, чому пішла...
 Ти так і не зрозумів головного. Я кохаю тебе, але бути собою важливіше...Вибач...
 Я жила твоїм життям...Ти цінуєш це...Але невже ти  не розумієш, що то не я - то фальшивка...Нема щирості...Нема справжньої мене...Ти хотів бачити ідеал...Ти його отримав...
 Я винна...Стала незамінною, коханою...тінню тебе...
 Набридло. Вибач. Якщо не хочеш втратити назавжди, сприймай мене такою, якою я є насправді...