Два роки пройшло, проминуло.
Так швидко і в той час повільно.
А знаєш як я любила?
Та ні. Ти не знаєш. Ти вільний.
Два роки на крилах любові,
На крилах печалі і смутку.
Почуття захворіли. Ще кволі,
Напившись солодкого трунку.
Пройшло, промайнуло і зникло
Кохання чи може омана.
Ти знаєш, а я уже звикла,
Що зайва була, некохана.
Два роки солодкої болі,
Що серце розриває на шмаття.
Воно заживає... Поволі.
Та більше любити не здатне.
Роки безкінечної втечі.
Від тебе, від смутку, від ночі.
Я проклинала тебе, доречі.
Але забути не хочу.
Я сильно змінилася, знаєш...
Де ж те дівчатко наївне?
І знала давно - не кохаєш.
Душа і згоріла. Так дивно.
Два роки холодного пекла
Твоїх димно-сірих очей.
Я висохла. Я нестерпно
Хотіла вбити тебе.
Пройшло, пролетіло два роки
Нестерпних, болючих страждань.
Несміло роблю перші кроки
До нереалізованих досі бажань.
Два роки
© Copyright: Алла Майковська, 2010
Свидетельство о публикации №110032005223
Свидетельство о публикации №110032005223
Рецензии