Вечорами так тихо-тихо
морок ночі до нас іде,
вітер грається де-не-де.
Спить на гілці берези лихо.
Під ногами дорога лиш
і пітьма мовчки в душу лізе.
Без квитків, паспортів і візи
ти до щастя свого летиш.
За тобою ще чорні хмари
і безодні далеких втрат.
Перший промінь – твій рідний брат
подолає усі ці чари.
Темрява...
© Copyright: Повзык Рома, 2010
Свидетельство о публикации №110031907184
Свидетельство о публикации №110031907184
Рецензии
