Твої листи завжди пахнуть свіжими квітами, ти, найдорожчий квіте мого життя! Ці пахощі – як сама мрія, яку ти оживив. Ніщо не змушує мого серця битися частіше, ніщо не вселяє в мене такого бажання жити, як цей любий, тонкий, такий знайомий аромат. Мій друже, любий мій друже, як могла я жити раніше без тебе? Уява відмовляється малювати старе життя до тебе, особливо тепер, коли я знаю нове життя і живу ним. Так, я знала інше життя, сповнене спокою і миру, в якому ніщо не могло збурювати дрімаючих почуттів і ніщо не змушувало хвилини текти швидше, аби прискорити нову зустріч. Так, я знала це життя, але тепер воно уявляється мені сповненим тугою і болем, безнадійністю і розпачем, і я нізащо не повернусь у нього, бо я знаю нове життя. Мій старий світ скінчився, зник, обірвався раптово, як тривожна мелодія обривається у руках сполоханого музики, і яка ніколи не зазвучить знову. Я хочу його забути, ніби його ніколи й не було, аби пізнавати нове життя, яке ти тримаєш у руках, яке ти споглядаєш своїми ніжними голубими очима, яке осяюється твоєю посмішкою. Я готова забути всі інші очі, всі інші посмішки, всі інші обійми та поцілунки… Лише тут насправді живу я, живу яскраво й повноцінно, живу повним життям, як людина, яка після довгої розлуки нарешті повернулася на Батьківщину, до милого дому.
Мій друже, мій друже, нащо твої листи пахнуть свіжими квітами?
Мій друже, мій друже, чому обставини сильніші за наші зусилля, чому ми стали їх заручниками?
Мій друже, мій друже, невже є сила, здатна загасити вогонь між нами? Невже є така сила…
Ти, може, маєш іншу мрію, де немає нас, а є тільки ти? Невже є світ, де нас немає? Я створю новий світ, лише для нас, в якому уява не намалює інших і не створить чужих, в якому будуть тільки найближчі… Я ж для тебе створила цілий світ у своєму серці, я ж для тебе звільнила його від усіх – нікого-нікого не залишила… Я й не хочу нікого. Ціною усіх найкращих спогадів та іншого життя я не заплачу за те, що вже маю. Я не проміняю наш світ на будь-який інший, створений кимось. Ми будемо йти шляхами незвіданими, долати перешкоди, жити життям, яке ще не прожив ніхто, і прийдемо до мрії. І там хай квітнуть квіти, гарні, свіжі й яскраві, такі ж, якими пахнуть твої листи…
Стилизация под Лесю Украинку
© Copyright: Наталия Золот, 2010
Свидетельство о публикации №110031808635
Свидетельство о публикации №110031808635
Рецензии
Ну нарешті люба моя, я оприскував електронну поштову скриньку різноманітними парфумами в надії на те що мої листи таки маюсь свій неповторний аромат несподіваної приємної онлайн зустрічі з тобою. Як я міг раніше жити без тебе, моя уява відмовляється малювати цю жорстоку однокольорову картину. Хто б ще мене лоскотав а потім цілував, бив а потім вибачався та пригортав до серця, тикав пальцем в бік а потім голосом ніжної турботливої мавпочки намагався розбудити глибоко філософським закликом «А ну вставай…» . Я готовий забути всі інші очі, всі інші посмішки, обійми та поцілунки, куштуючи велетенські щойно приготовлені дируни зі сметанкою, котрі ти зробила спеціально для мене)))
Мій меососику, мій меососику, нащо ти годуєш мене дирунами коли я готовий з’їсти твого папугу, ну або тебе)))
Мій меососику, мій меососику, чому обставини сильніші за нас, та за підтримки організації з захисту прав тварин , роблять заручниками своїх бажань)))
Мій меососику, мій меососику, невже є сила яка здатна загасити вогонь між нами. Сподіваюся ти користуєшся моїми подарунками, а кавове дерево благополучно росте собі у вазоні, інакше я когось вб’ю)))
Ти, може, маєш іншу мрію, де немає нас, а є тільки ти. Тоді начувайся, хтось на наступних вихідних про це пошкодує)))
Я чітко знаю чого хочу, і докладаю зусилля для того щоб реалізувати свої мрії. Однак в мене вже є дуже багато того, про що більшість людей навіть не мріяли. Що найголовніше, в мене є ти, і цього мені вистачить до кінця життя.
Страница Алексея Суворова 30.03.2010 00:46 • Заявить о нарушении
Мій меососику, мій меососику, нащо ти годуєш мене дирунами коли я готовий з’їсти твого папугу, ну або тебе)))
Мій меососику, мій меососику, чому обставини сильніші за нас, та за підтримки організації з захисту прав тварин , роблять заручниками своїх бажань)))
Мій меососику, мій меососику, невже є сила яка здатна загасити вогонь між нами. Сподіваюся ти користуєшся моїми подарунками, а кавове дерево благополучно росте собі у вазоні, інакше я когось вб’ю)))
Ти, може, маєш іншу мрію, де немає нас, а є тільки ти. Тоді начувайся, хтось на наступних вихідних про це пошкодує)))
Я чітко знаю чого хочу, і докладаю зусилля для того щоб реалізувати свої мрії. Однак в мене вже є дуже багато того, про що більшість людей навіть не мріяли. Що найголовніше, в мене є ти, і цього мені вистачить до кінця життя.
Страница Алексея Суворова 30.03.2010 00:46 • Заявить о нарушении