Отговорила роща золотая, укр

«Відгомоніла золота діброва…»
«Отговорила роща золотая…», 1924

Стихи Сергея Есенина
Песенный перевод Игоря Кочевых
Музыка Григория Пономаренко

Відгомоніла золота діброва
Березовим веселим язиком,
І журавлі, що линуть із журбою,
Нікого не жаліють під крилом.

Жаліть навіщо? Кожний — одноденка:
Зайде собі... і знов залише дім.
Про всіх, хто зник, помріє конопельник
Із місяцем над ставом голубим.

Стою один я посеред рівнини,
А журавлів відносить вітер вдаль.
Мої думки про юність жартівливу —
Нічого у минулому не жаль!

Не жаль років, що втрачені безцільно,
Не жаль душі бузковий першоцвіт.
В садку горить червона горобина —
Нікого не змогла вона зігріть!

Не запалають кетяги барвисті,
Трава не спалахне від жовтизни.
Дерева так скидають тихо листя,
Як я слова зажурені свої.

Коли пора і вітер поступово
Листки зметуть, як непотрібний лом,
Скажіть отак, що золота діброва
Дзвінким відгомоніла язиком.

Пер. 03.10.2005.