Монастир одягнувся у чорне
На фоні золота тліючого сонця
Защемило серце паломне
На порозі до святої печери.
Сива сирість вихід шукає
Крізь дубові оковані двері
У гробниці вже мощей немає
Шкода, нема вже тих святих.
Шкода тих, давно вже що померли
Шкода тих, вже що прийшли в обитель
Святість - то не з піщинок перли
Святими в монастир уже приходять.
Щоб скласти тиху молитву
Смиренно, без криків, ходити
А не жити в грісі, занехаявши битву
На котру ішов. Святість треба породити.
20.10.2000.
Протестантизм
© Copyright: Ингварриус, 2010
Свидетельство о публикации №110031707887
Свидетельство о публикации №110031707887
Рецензии