Між вікнами мало простору
Я визнав правду на сходах
Ти подумала, що я вже здався
Мені й так нема чим дихати
А ти засумнівалась
Я не виню, - своїм мовчанням
І киванням головою я упав
та це не значить, що ніколи я не встану
Я почекаю, поки ті, що заважають, повмирають
Повір мені, що вмію я чекати
Але не хочу, щоб і ти чекала
Не була впевнена, гарантії не мала
Коли ти акт, - я бездіяльність
Коли ти воля, - я залежність
Не дам нікому обіцянку, хоча
Тобі й не потрібна обіцянка раба
ти права, ти сотні раз права
Хоча б у цьому хочу я признатись
І сила полягає у знанні безсилля
Ти трава, а я сухе бадилля
В якім нема життя
Коли вже так, коли я раб і глина
Хоч кров червона як калина
Я все ж люблю тебе, але з тобою
Буду як умру, як буду вільний
В екстазі смерті є життя початок
Я насінина, з мене виросте лоза
Не плаче камінь, а у мене потекла сльоза.
25.10.1999.
Цей докiр справедливий
© Copyright: Ингварриус, 2010
Свидетельство о публикации №110031700206
Свидетельство о публикации №110031700206
Рецензии