З-за хмар сонних та холодних зійшла Аврора, тихо встала
Гарячий промінь випускала в моє відчинене вікно
Пестливий тихий помінь теплий ночі шепіт взявсь прогнати
О! Як вона уміє спати, моя кохана, люба, мила
Її скуйовджене волосся, руки тихо і тремтливо спали
А губи ніжно розцвітали із кожним подихом вікна
Усмішка пахне на обличчі і довгі вії від півночі
Ховають ті ангельські очі, де втоплена моя душа
Так хочеться до тебе підійти і сильно-сильно обійняти,
Попестити, поцілувати, назвати рибкою своєю
Та ти, ***, спиш, й того не смію я бажати -
Таку солодку квітку рвати, що синім ранком розцвіла...
11.09.1997.
Аврора
© Copyright: Ингварриус, 2010
Свидетельство о публикации №110031609335
Свидетельство о публикации №110031609335
Рецензии