Сон. Всi дерева сплять стоячи

Я дивився.
Дивився я на ніч, а в неї
Такі ж як в тебе спілі губи
І очі геть спустила вниз зелені
Такі ж як в тебе очі...
І ніжно плинула тиха музика слів
Такі ж як твої ті слова дівочі
Усмішка сумна дивилася в душу
Така ж як твоя усмішка.
Хоч серце і било крильми і кричало
Таке ж як твоє, можливо, сподіваюсь...
Нічого зробити не можу - дивитися мушу, -
Так як на тебе, - і тільки...
Скільки ж можна стояти й дивитись, о, скільки?!!
Так само як ніч десь була і погасла в тумані
Вона велика й неосяжна вода
Тому не бачила мене внизу
Як в темноті я вірш читаю
А бачу очі лиш твої
І дуже сумно і шкода
Що я не можу йти
А ти ще молода
Собі нічого не зроблю
Бо я живу
І Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ
... Дивлюся...
Ти світиш
Запалюєш свічки
Все небо діамантами взялось
Холодне світло зір показує де корені мої
За північ вже, я звик до тебе, і
Твоє волосся раптом впало вниз до чорної ріллі
Ти винувато подивилась і ніби хочеш, щоб сварив
Та як тебе сварить, прекрасна ніч - ти як вона, вона як ти, -
Ви два мої незвідані, небачені світи.
Так ти вже тут, яке велике щастя - зрозумів...
То бути тут, на камені рости, - велике благо!
Бо я до тебе близько, моя ладо.
Ти поруч, ти - фатальна ніч
Так близько ти здаєшся нереальна
Я листям відчуваю трем...
Хоч ти холодна вдосвіта й сумна
Та сильна ти вогнем, як ти - богиня неземна
Твоя краса - то злочин, ти - пітьма
Та дивлюся в темінь і бачу лиш тебе
Хай вдарить грім мене
Й на небо забере
До тебе...
А поки...
Дивитимусь...
1999...