Лiнгвоцид

                Кожне слово сказане українцем в Україні
                не українською – виснажує скарбницю народу.
                М.Драгоманов
               
                Мова  –  душа народу.


Дизайни модерного слова
І мовні структури чужі,
Мов горлу – петля людолова,
Мов зашморг вкраїнській душі.

         Спиня кровообіг і подих,
         Щоб видихся вільний наш дух.
         Знедужити й здихатись гордих,
         Знедвижити к істині рух.

До поступок звести наш поступ,
Хтось прагне, аж ручки тремтять,
Руйнують духовний наш простір,
Щоб край наш просторий забрать.

        «Ікони» екранів й «канони»
         Бульварно-журнальних статей
         Калічать прадавні покони,
         Ламаючи волю людей.

Брехнею б’ють в очі і в вуха,
З прицілом, - щоб в серце і в світ.
Щоб відчай лишить відчайдухам,
Забравши духовності щит.

         Плюндрують звичаї, святині
         Дідів заповіту слова
         І мудрість віків у дитині
         Із мовою разом вбива.

Спотворення мови плекають
Чужинські аспекти душі,
І ті, мов бур’ян приростають,
І вже – яничари… Чужі

         Країні своїй і народу,
         Батьківським завітам, тепер
         Душі української вроду
         Скроїли на модний манер.

Звабливі життєві моделі
І кожна до зрад провокує,
І ось, - вже донька у борделі,
Та й сам в чужині батракує…

Скалічена, зранена мова,
Спотворені значення слів,
Підміна понять –  це основа,
Для зрощення ницих рабів…


Чи цього, народе мій, прагнеш?..
До цього так впевнено йдеш?..
В чужинському. зашморгу зчахнеш,
Як нині його не здереш…