Заветный камень, укр

Заповітний камінь
Заветный камень

Стихи А. Жарова
Песенный перевод Игоря Кочевых
Музыка Б. Мокроусова

Вірші О. Жарова
Пісенний переклад Ігоря Кочевих
Музика Б. Мокроусова

Холодні вали підіймає поривом
На всю широчінь Чорне море.
Останній моряк Севастополь покинув —
Стрибає у хвилі високі.
І грізний солоний вируючий вал
О шлюпку матроса бурун розбивав…
     В туманній імлі
     Не видно її —
     Далеко пішли кораблі.

Однак моряки підібрали героя —
Кипіла вода, наче в пеклі.
Він камінь стискав ледь живою рукою
І тихо сказав перед смертю:
«Коли залишав я знайомий стрімчак,
Гранітний уламок з собою узяв,
     Щоб навіть у млі,
     У тій далині
     Забути ми Крим не змогли...

Хто візьме граніт, той нехай поклянеться,
Що він шанувать камінь буде.
Найперший в улюблену бухту ввірветься —
І клятву ніяк не забуде.
Цей камінь чудовий вночі і удень
Хай серце матроса плекає вогнем, —
     Який не зганьбить
     Той камінь-граніт,
     Що руською кров’ю блищить!»

Крізь бурі пройшов заповітний уламок —
Стоїть він у скелі надійно.
Змахнула крильми доброзичлива чайка —
Зробилось на серці спокійно.
Низенько вклонився матрос стрімчаку —
Здобув для Вітчизни він  славу нову…
     У мирній воді
     Ідуть кораблі
     Під сонцем своєї землі.

Пер. 03.10.2005.