Письмо матери, укр

Лист до матері
Письмо матери, 1924

Стихи Сергея Есенина
Песенный перевод Игоря Кочевых
Музыка Василия Липатова

Ти жива чи ні, моя старенька?
Я живий! Уклін тобі низький!
Хай струмує на твою оселю
Несказанний промінь золотий!

Пишуть, що, ховаючи тривогу,
Сильно ти сумуєш по мені,
Що ти часто ходиш на дорогу
В старомоднім ветхім шушуні.

І тебе у синім надвечір’ї
Стережуть видіння мовчазні:
Ніби хтось мені в шинковій бійці
Засадив під серце фінський ніж.

Заспокойся, рідна! То занадто!
Це лише тяжкі твої думки!
Не такий надмірний я пияка,
Щоб з життя до зустрічі піти.

Я і досі лагідний і ніжний,
І щоденно думаю над тим,
Щоб з зажури і нудьги скоріше
Повернутись у низенький дім.

Я вернусь, коли розкине віти
По весні чудовий білий сад…
Тільки ти мене на зоряниці
Не буди, як вісім літ назад!

Не буди того, що відчекалось,
Не турбуй того, що не збулось!
Дуже ранню втомленість і втрату
У житті зазнати довелось.

І не вчи молитися, будь ласка!
У старе повернення нема!..
Ти одна — підмога і відрада,
Дивовижне сяйво — ти одна!

Забувай же про свою тривогу,
Не сумуй так сильно по мені,
Не ходи так часто на дорогу
В старомоднім ветхім шушуні!..

Я вернусь, коли розкине віти
По весні чудовий білий сад…
Тільки ти мене на зоряниці
Не буди, як вісім літ назад!

Пер. 03.10.2005.