Прихід осені
А листя тихо опадає,
Ляга на землю і мовчить.
По ньому тихо так блукає
Душа, загублена на мить.
Дерева вже стоять у смутку,
Помірний сон ляга на них,
І кожна ваша тиха думка,
Ляга в спочинок до весни.
І тиша владно зупиняє
Ваш серця крик: „Мовчи! Мовчи!”
Вона так лагідно благає,
Вона так голосно кричить.
Але ніхто її не чує,
І навкруги кипить життя,
І спрагу давню не вгамує
Душа, вже стомлена, моя.
Бажання мої й мрії скромні
Тепер вже не здійсняться, ні!
Вони потонуть у безодні,
Життя реального багні.
10.11.1999р.
***
© Copyright: Леся Мороз-Рекотова, 2010
Свидетельство о публикации №110030808813
Свидетельство о публикации №110030808813
Рецензии