(байка)
Так любив! Мов на ікону, на неї молився!
Доки дівку не засватав, доки оженився...
Потяглися сірі будні...Їх обсіли діти...
Чоловік наче сказився, ніде правди діти.
Все чіпляється до жінки, матюкає здуру.
Хоча їй уже за сорок - подавай фігуру!
Поглядає на сусідку, що ходить, мов пава.
І ніхто тут не зарадить - то приватна справа.
Він забув, який дарунок дала йому доля -
Таку ніжну і тендітну, наче квітка в полі.
Либонь, кожен закохався б у таку дівчину!
А тепер не до вподоби, все шука причину.
Не так ходить, не те каже, несмачно готує...
Як нап'ється, боронь Боже,- як той пес, лютує!
Розледачів, розпузатів, загляда в чарчину...
Та ще й скаче в чужу гречку - ото вся причина!
От зізнайтеся, що кожен хоче тої жінки,
Щоб і спереду і ззаду була, як картинка!
Як набрала кілограми - він мало не плаче...
Хоча сам не помічає, що давно не мачо!
березень, 2010
Вимогливий чоловiк
© Copyright: Анна Корниенко, 2010
Свидетельство о публикации №110030802692
Свидетельство о публикации №110030802692
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.