Вітер ганяє листя,
Вітер зриває дахи,
Глузд майже висох
Вітер у голові.
Гонимось за вітрами,
Гонимось за нічим,
Маримо вітряками,
Доки не вдарить грім.
Вітер напне вітрило,
Човен ковзне у даль,
Раптом беруться сили
Знову шукать Грааль.
Хтось його віднаходить,
Але про те мовчить,
Кожен з своїм мірилом
Мусить ще й просто жить.
Відьми ми чи не відьми,
Може ми віщуни,
В’ється легеньким димом
Доля людських щурів.
В наших котлах герої,
Видива й маячня,
Варяться різні долі
Дотиком наших чар.
Ми бредемо світами,
Виплекавши вуаль,
Гонимось за вітрами,
Щоб віднайти Грааль.
Медитацiя вiдьми
© Copyright: Фиалкора Микитенко, 2010
Свидетельство о публикации №110030706931
Свидетельство о публикации №110030706931
Рецензии
