У мене хмарна осінь,
А сонце рідко світить,
По світу долю носить.
Другим дарує квіти.
Надламана снага
Життєвої дороги
Кидає погляд спраглий
І вириває стогін.
Зів’ялим цвітом грає
Моєї незабудки
При зустрічі втікає,
Байдужим світом нудить.
А час зриває квіти
І випиває чашу,
Наповнену ще в силі,
А нове вже не наше.
Хмарна осiнь
© Copyright: Фиалкора Микитенко, 2010
Свидетельство о публикации №110030706897
Свидетельство о публикации №110030706897
Рецензии
