Заспiваю так ,немов заплачу,
наче в серцi лопнула струна.
Нiби хтось украв у мене вдачу ,
вилив геть ,як залишки вина.
Хай на небi зiроньки почують,
про моэ кохання i журбу.
Знаю ,що вони таки iснують :
зорi ,що складають нам судьбу.
Зiроньки - неначе очi Бога ,
що на бiлий свiт взiраэ з висоти.
Може щастя посмiхнеться iз-за рога
вулицi дитинства й чистоти.
Буду з янголами тихо розмовляти ;
у садку трава зелена i густа.
А як сумно стане - буду цiлувати
тii зорi , як твоi вуста.
07.03.10.Б.Н.
Очi Бога
© Copyright: Борис Нескардеев, 2010
Свидетельство о публикации №110030705343
Свидетельство о публикации №110030705343
Рецензии
