Памятник

Пам"ятник. Так люди називають
Цінності, що не підвласні часу.
Все тече, приходить та минає,
Зупинити час нам не підвласно.

Тільки є в народа інші речі,
Що передаються в поколіннях,
Усмішка матусі, крик малечі,
Небо України синє-синє.

Поле золотим запашним хлібом
Колоситься, ніби колисає
Кожний колосок шалений вітер,
Бавиться і тихо завмирає.

А коли біда прийде на землю
Рідну, де стоїть батьківська хата,
І наступить сила, зла і темна,
Щоб міста та села руйнувати!

Встануть, як стіна, герої наші -
Хлопці із-зі шкільної скам"ї,
За країну, матерів, відважно
Знищать, покарають ворогів!

Буде мир. Знов йдуть до школи діти.
Поле колоситься, ще й як.
Начебто б нам жити та радіти...
Та могили в полі, як маяк.

Що сигналізують крізь сторіччя
Ціну миру, що сплатив солдат.
Пам"ятники - маяки убіччя
Та біди народної набат!


Рецензии
Очень красиво и патриотично, только тень безмолвная на такие сердечные слова не откликнется.....)))))

Матвеева Мила   19.03.2010 18:34     Заявить о нарушении
Спасибо!
Это было написано за 10 минут, без редактирования. Наверное, это не я. наверное, это пришло свыше.
Спасибо Вам за внимание и тепло - это наивысшаие ценности!
С теплом,

Элина Унгарова   22.03.2010 16:38   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.