Ну як воно, постукати в закриті двері,
Коли уже в своїх очах ти впав?
Живеш собі, немов в етері:
Сьогодні – пан, завтра пропав.
Чому все так? І хто тому виною?
І звідки сльози на отих сумних очах?
Чому б не залишатися самим собою,
І чом в душі твоїй панічний страх?!
А все тому що, свого часу,
Свої можливості хтось переоцінив:
Поважну все робив гримасу,
Не склавши так собі ціни…
Тримайся, брате, поки є нові задачі
Життя триває, далі йдеш і ти.
Нехай не раз тебе спіткають смуток, біль, невдача
Одначе…
Той, хто бореться, той має шанс перемогти!
Тримайся, брате
© Copyright: Максим Мишурский, 2010
Свидетельство о публикации №110030400602
Свидетельство о публикации №110030400602
Рецензии