Моя наснага

  Господи,  чому все вийшло так!
  Навіщо я Тебе до серця близько підпустила
  Там прірва, буревій, бардак
  Коханий, що я наробила?...

  Не знаю...чим же Ти на мене вплинув?
  Чим вразив, привернув мою увагу?
  Однак тепер без Тебе я загину:
  Не може бути, Ти – моя наснага.

  І як на те я не звертаю -
  Він до останнього за мене б'ється;
  А я Його таки кохаю,
  Хоч, може, то лишень здається...

  Та чом тоді себе я так поводжу?
  Напевно звикла бути вільною.
  І усвідомити ніяк не можу,
  Що цим Його вбиваю: боляче, жорстоко і повільно...

  Прошу Тебе, коханий,
  Не перестань у мене вірити; 
  Не треба  думати погане -
  Пробач, все добре має бути, ніби-то...

  Я постараюся...
  Для Тебе я готова стати іншою,
  Тоді, чому ідосі ще вагаюся,
  За що вчиняю з Ним із кожним днем все гірше?
 
  Тримайся...
  Знай, то доля нам таке підготувала.
  Терпи -  Ти сильний, і не переймайся,
  Бо я Тебе за весь цей час загортувала;
  Всім ворогам на зло, благаю, любий, залишайся...
 
  Я довго дивлюся до Тебе в очі...
  Чим ж вразив, привернув мою увагу?
  Сама собі зізнатися боюсь, не хочу:
  Ти моє все – життя, любов, наснага!