Це єдине, що лишилось поза грою,
Що зігріє, та не спопелить надій.
Їм не стану нізащо чужою,
Бо вони – перлини вічних мрій.
Тільки мрії додають завзяття,
Сили в тілі, а в душі – тепла.
Розірвуть усі мої прокляття,
Спалять їх на вогнищі дотла.
Пробивають двері у майбутнє
І запалять всі мої свічки.
Вірю з ними в щастя незабутнє,
Що лишиться в серці на віки.
6 січня 2010
Мрii
© Copyright: Мария Кобылинская, 2010
Свидетельство о публикации №110030308930
Свидетельство о публикации №110030308930
Рецензии