Коли бажання проросте залізне
Покинуть все і здатися життю,
Піддатися страхам жахливим, грізним –
Ти знай, що лиш нашкодиш майбуттю.
Борись,щоб не пливти за течією
Без користі, як той зів’ялий лист.
Щоб смуток, біль не став тобі сім’єю,
А щоб лунав лише із пісні свист.
Спини росу, що впала аж на щоки!
Життя одне, коротке, аж смішне!
Всміхнись і обернись на різні боки,
і зрозумій, що щастя не страшне!
20 січня 2010
Щастя
© Copyright: Мария Кобылинская, 2010
Свидетельство о публикации №110030308907
Свидетельство о публикации №110030308907
Рецензии