Я чекаю весни..ну а хто ж не чекає на неї?
Хочу бачити,як з-під заспаного ґрунту тепер
Проростає трава, оживають думки та ідеї,
Не розіб’є, не спинить їх жоден кремезний бар’єр.
Як на кволих бруньках оживає зелений листочок,
Небо зніме холодну накидку з тендітних плечей.
А розталі сніги віднесе в океани струмочок,
Змивши тугу і біль із глибоких і карих очей.
Хочу сонцю всміхнутись і спекатись валянків, шуби,
Кожухів, рукавиць і безладних, зневірених дум.
Здерти кригу із вій, розморозить потріскані губи,
І впустити у двері любов, проганяючи сум.
Першу пісню пташок записати, завчити, як в школі.
Віднайти ті стежки, що засипала пані Зима.
Запах квітів вловити в широкому сірому полі…
… Я чекаю весни… а її все нема і нема…
02.10.
Я чекаю весни
© Copyright: Мария Кобылинская, 2010
Свидетельство о публикации №110030308501
Свидетельство о публикации №110030308501
Рецензии