Сплю…аж раптом бачу
Дивні фарби у очах
Фарби ллють, неначе плачу
Фарби чорнії аж жах!
Непрокинусть мимоволі
Страх в душі вогнем палав
Наче пташка у неволі
Яструб чорний все кричав.
Діти бігають , шукають
Щось , що їм надію дасть
Все батьків своїх гукають
Та до них не догукать…
Фарби ллють, і все чорніє
Навкруги сама біда
Йдуть до Церкви лиходії
Каєтися їм пора…
Річка синя – почорніла
Ліс окутав темний жах
Люди всі мов понеміли
І в очах у їхніх страх
Хочу всіх урятувати
Та не можу . мов не треба
Людям цим не відшукати
Шлях безкарний аж до неба…
Тут прокинулась я раптом
А в очах все той же страх:
Крики , спаленіє хати
І в очах дитячих страх.
Може це було ведіння?
Ми зайняли Бога трон?
Ні..хай це буде просто дивний
Дивний і жахливий сон.
Дивний сон
© Copyright: Олечка Гонтарь, 2010
Свидетельство о публикации №110030205620
Свидетельство о публикации №110030205620
Рецензии