«Не жалію, не журюсь, не плачу…»
«Не жалею, не зову, не плачу…», 1922
Стихи Сергея Есенина
Песенный перевод Игоря Кочевых
Музыка Александра Живцова
Не жалію, не журюсь, не плачу —
Все мине, мов яблуневий дим.
Золотистим в’яненням узятий,
Я не буду більше молодим.
Ти надалі так не будеш битись,
Серце, що від холоду тремтиш.
І земля березового ситцю
Не заманить шлятись босоніж.
Дух бродяжий, ти доволі рідко
Розгортаєш полум’я губів!
Де моя колишня юна свіжість,
Жар очей і повінь почуттів?
Став тепер скупим я на бажання…
О життя! Приснилось ти мені!
Ніби я лунким весняним ранком
На рожевім проскакав коні.
Всі ми, всі ми в цьому світі тлінні…
З кленів тихо ллється листя мідь.
Залишись навік благословенним,
Що з’явилось з квітами на мить!
Пер. 03.10.2005.
Не жалею, не зову, не плачу, укр
© Copyright: Игорь Кочевых 2, 2010
Свидетельство о публикации №110030106875
Свидетельство о публикации №110030106875
Рецензии