Де сенс?

Де сенс і де він є?
У чому взагалі він?
У посмішках нещирих
Чи у правді викривній?
Чеканять крок солдатські чоботи
Одразу ліві.
А потім, згодом,
Випробовує їх буревій.
Шукають сенс лиш ті
Кому вже нічого шукати.
Натомість віднаходять
Тучу нових запитань.
Хто став вже кимсь
Той вже не думає ким стати.
І не турбується вже
Зайвою отрутою вагань.
Йому ім’я своє
Хоч і подобається трохи
Він хоч і зна
Навіщо зранку він встає.
А все ж бува, що
Кланяється в ноги –
Тому хто
Дужість з силою дає.
Довкола люди
З визначенням у бажаннях,
Для них така людина
За керманича у шторм.
І дивляться вони на іграшки
Свої востаннє.
З них дехто відчуває
Недитячий сором.
Є сенс у всьому майже
Раз життя питає.
Так чи інакше кожен
Відпоівдь дає.
На запитання шляхом пройденим
Вілповідає.
Й перед відходом бачить
Все буття своє.
Якщо, щоб не було,
Жаліти він не вчився.
Якщо траплялись
Люди радісні на путь.
То мабуть і на світі недарма
З’явився.
І на ім’я знайоме
Люди ще його гукнуть.



2003