А слова нерідко я гартую,
Їх сталю в серцевому вогні.
І у серці їх своїм паркую,
Щоб вони зливались в пісні.
І,можливо,незабаром люди
Десь в осінні захмурілі дні
Розітнуть мої гарячі груди
Й виймуть серце,а у нім - пісні.
Болю,мабудь, я і не відчую,
Бо не буде боляче мені.
За одним я лише пошкодую,
Що пісні занадто вже сумні.
З чорних хмар нерідко видуває
Вітер мимоволі білий сніг
Сум,для того,мабуть,і буває,
Щоб відчути радість краще зміг.
Вогонь серця
© Copyright: Убит Любовью, 2010
Свидетельство о публикации №110022200579
Свидетельство о публикации №110022200579
Рецензии
